Клеймо
3 квітня 2010 р.
Клеймо.
Задумав я якось одного разу зробить клеймо та не звичайне, а таке яке б символізувало всі самі-самі, най-най, що не нає позитивні якості конструкторського бюро Плуг.
Я попробував нанести на поверхню заготовки лак і вицарапать голкою потрібний малюнок, ну в мене получалося щось схоже на наскальний малюнок первісної людини. Такий малюнок мене не задовільнив. І тоді я згадав про прасково-лазерну технологію. Це надсучасна технологія, яка застосовується для малювання печатних плат радіолюбителями. Суть в тому, щоб надрукувать малюнок на лазерному принтері, а потім приклавши листок до текстоліту і прогрівши праскою перевести тонер на текстоліт. Я почав діяти згідно цієї технології. Розробив в компасі емблему і роздрукував на глянцевому папері, дуже гарно підійшла передвиборна агітаційна листівка.
Рис.1 Символ роздрукований на на глянцевій агіт-бумажці.
Клеймо повинно бути виготовлено із металу достатньої високої твердості та зносостійкості. В якості заготовки під клеймо був знайдений обломок токарного різця із сталі Р6М5.
Рис.2 Підготовлений обломок різці сталь Р6М5.
Нічого не підозрюючи я пішов шляхом яким ішов при виготовленні печатних плат, я приклав листок до рапітової заготовки і почав гріти праскою. От тут мене і спіткала невдача, діло в тому, що прогріть тоненький текстоліт значно простіше ніж масивний кусок різця, праскою його прогріть нереально. І тоді я вирішив розігріть заготовку на газовій плиті і приліпить папірець до неї.
Рис.3 Нагрів заготовки.
Прийшлось трохи потренуватись підбираючи потрібну температуру, важко сказать при якій температурі потрібно приліплювати папірець ну вона явно більша 100 ºС, з першого разу може не вийти. Нагрітий різець я зажав в тиски і приліпив папірець із емблемою гарно розгладивши пальцем через ватку, поскільки з першого разу, в мене як завжди не вийшло то пальці я прохи поприпікав.
Рис.4 Приліплений папірець.
Папірець розмочив у воді і віддер, після чого отримав малюнок із тонера на рапітовій заготовці (див. Рис.5)
Рис.5 Тонер переведений на заготовку.
Травить я взявся електролізом, на + почепив заготовку на - якийсь елекрод все це помістив в ванночку в яку налив розчину солі у воді і подав струм десь приблизно 100 мА.
Рис.6 Процес електролізу.
Процес електролізу тривав десь годину, глибину протравки контролювати складно, бо метал не роз’їдається, а так би мовити розрихлюється і перетворюється в своєрідний наліт, тому складається враження, що нічого не витравлюється, це мабуть особливість швидкоріжучої сталі Р6М5.
Рис.7 Протравлена деталь.
А от коли цей наліт стерти то відразу промальовується структура малюнка.
|
|
|
Рис.8,Рис.9 Клеймо .
Експериментальним шляхом з неоднократним запорюванням всієї роботи був знайдений оптимальний час протравки, з максимальною глибиною, але коли ще не почало під’їдать. Протравка за 2 захода також гарних результатів не дала, тому я зупинився на глибині 0,2 мм.
Рис.10 Тренування на алюмінієвій шині.
Якщо Ви побачите таке клеймо на якомусь виробі то знайте: викувано в конструкторському бюро Плуг.
Висновок:Технологія дозволяє отримати в домашніх умовах більш-менш якісну гравіровку з недуже глибоким профілем без використання надлюдських можливостей та навиків.